Вовчиця
Падав безжалісно град, била блискавиця.Гріла під серцем вовчат молода вовчиця.
Знає про вірну любов лісове озерце.
Плаче нічної пори одиноке серце!
Зорі прозорі вгорі: «Вам спиться чи не спиться?»
Вила на місяць новий молода вовчиця.
Вірила: там, угорі, хтось її почує.
Як її пахне любов, знову не відчує.
Зграю тримала в зубах степова цариця.
Вічно нагонила страх удова-вовчиця.
В небі з’явилося знов місяця люстерце.
Баче свою там любов одиноке серце.
Зорі прозорі вгорі: «Вам спиться чи не спиться?»
Вила на місяць новий молода вовчиця.
Вірила: там, угорі, хтось її почує.
Як її пахне любов, знову не відчує.
Зорі прозорі вгорі: «Вам спиться чи не спиться?»
Вила на місяць новий молода вовчиця.
Вірила: там, угорі, хтось її почує.
Як її пахне любов, знову не відчує.