Русалка
Русалка раділа, русалка сміялась,У лагіднім морі грайливо купалась.
Ніжно гойдалась на гребені хвилі,
Вільно розкинувши рученьки білі.
Диво очі, кольору фіалки
У безмежно юної русалки.
Диво очі, а у них зізнання —
«Я так хочу справжнього кохання».
Перлинами пишне волосся прибрала,
Світилася щастям — вона покохала.
Та раптом дізналась. За що така кара?
Людина русалці не пара, не пара
Русалка ридала, русалка металась,
З бурхливої хвилі в безодню кидалась.
У мріях залишилась — сукня весілля,
Шампанським не стане морськая піна.